Найстаріша мережа закладів з мексиканською кухнею з’явилася у Далласі в 1918 році. Назвали її іспанською El Fenix на честь птаха фенікса, який, згідно з міфологією, виник із власного попелу. Далі на dallas1.one.
El Fenix протягом багатьох десятиліть залишається одним з найпопулярніших закладів мексиканської кухні. Містяни зазначають, що у вихідні дні часто вишиковуються довжелезні черги з охочих пообідати у ресторанах саме цієї мережі.
Історія появи El Fenix
У 1911 році через рік після того, як у Мексиці почалася революція, Мігель Мартінес був вимушений покинути свої рідну країну та переїхати до техаського міста Даллас. Майже одразу після переїзду чоловікові пощастило познайомитися з емігранткою Фаустиною Поррас, з якою в майбутньому він буде виховувати 8 дітей.
Проживши в Далласі трохи більше ніж 5 років, Мігель Мартінес зловив себе на відчутті, що розуміє, яку їжу обожнюють мешканці міста. Абсолютно впевнений у собі мексиканець відкриває невеликий ресторанчик під назвою Martinez Café на розі Гріффін-стріт і Мак-Кінні-авеню. Цю частину міста знають як “Маленьку Мексику”. Перший час після відкриття закладу Мігель майже всі робочі процеси виконував власноруч: він зустрічав відвідувачів та пропонував їм найкращі місця, готував замовлення та навіть мив посуд.
З моменту відкриття у Martinez Café готували виключно англо-американські блюда. Поступово Мігель Мартінес додавав до меню страви мексиканської кухні та пропонував гостям скуштувати саме їх. Збираючи відгуки відвідувачів, він вдосконалив асортимент та 15 вересня 1918 року перейменував Martinez Café на El Fenix. У новій назві свого закладу Мартінес посилався на свою життєву філософію перетворення невдач на перемоги.
У 1925 році Мігель Мартінес був вимушений закрити свій заклад через те, що його популярність зростала з кожним днем, а відвідувачів просто не було куди садити. Щоб збільшити простір, чоловік придбав приміщення колишнього продуктового магазину, що знаходилося за адресою 1608 McKinney, тепер більше відомою як Uptown.
Середина 1930-х років: період розквіту El Fenix
У середині 1930-х років Мігель Мартінес придбав ще одне приміщення, яке розташовувалося поруч з його закладом, який ставав дедалі популярнішим. Облаштувавши приміщення, він назвав його El Fenix Ballroom. Оскільки відкриття ще однієї частини закладу, яка була створена суто для розваг, припало якраз на період Великої депресії, містяни її дуже цінували. Для далласців була важливою поява місця, де можна було відпочити та розважитися. У El Fenix Ballroom постійно грала жива музика від El Fenix Orchestra та проходили танці. З бального залу закладу також транслювалися суботні нічні радіопередачі в прямому ефірі.
Не обходилися запальні вечори в El Fenix і без відомих гостей. Після своїх виступів в готелях “Адольф” та “Бейкер” до ресторану мексиканської кухні приїжджали такі знаменитості як Гленн Міллер, Джин Крупа, Джеймс Керн та інші. Їм були до вподоби ті мексиканські страви та холодне пиво, які подавали в даллаському закладі.
Найбільшою родзинкою El Fenix у 1930-х роках стали кондиціонери. Клієнти закладу в будь-яку погоду могли комфортно їсти та танцювати, не боячись спітніти. У зв’язку з цим ресторан став лідером інноваційного мислення.
Діяльність в роки Другої світової війни та після неї
У 1941 році Фаустина та Мігель Мартінес нарешті стали громадянами Сполучених Штатів Америки. І, здавалося б, вже нічого не могло затьмарити їхнє щастя та успіх, проте почалася Друга світова війна і їхніх синів забрали на фронт.
Аби відвернутися від сумних думок Мігель переїхав до маєтку свого дитинства Асьєнда Дель Потреро, що у Мексиці. Своїм багатством, яке йому вдалося нажити за ці роки в Далласі, він щедро ділився з нужденними мексиканцями. Він провів їм електрику та воду, облаштував центральну площу міста та навіть встановив лавки, на яких були написані імена його дітей та онуків. El Fenix у цей час продовжував свою роботу, проте, звичайно, з певними обмеженнями. Якщо до початку війни заклад працював цілодобово та без вихідних, то під час неї ресторан зачинявся на комендантську годину з опівночі до шостої ранку.
Після закінчення Другої світової війни четверо синів родини Мартінес повернулися додому. Мігель прийняв рішення піти з El Fenix, тому передав пакет акцій своїм дітям. Проте перед тим, як зовсім відійти від справ, чоловік зібрав разом всіх своїх дітей та доручив їм продовжувати його унікальну справу та підтримувати діяльність закладу на гідному рівні.
Фірмова страва El Fenix
Фірмова страва El Fenix була розроблена у середині 1950-х років. Вона й досі залишається однією з найулюбленіших для містян в меню закладу. Називається вона “Енчілада щосереди”. Входять до неї дві енчілади, зроблені вручну, з вісконсинським сиром чедер, рисом та квасолею. До середини 1960-х років її можна було замовити щосереди зі знижкою 50% – всього за 65 центів.
Фірмова страва була відсутня в меню з 1970-х по 1980-ті роки. Проте з того часу, як її востаннє повернули, вона й досі залишається однією з найулюбленіших страв далласців.
Коли відкривалися заклади мережі?
Ми вже говорили про те, що найперший заклад під назвою Martinez Café відкрився через декілька років після того, як Мігель переїхав до Далласа. А другий, який був вже більшого розміру, у 1925 році. Проте ми так і не знаємо, коли саме ресторани мексиканської кухні Мігеля Мартінеса почали перетворюватися на мережу.
Третій заклад El Fenix було відкрито в березні 1948 року на районі Oak Cliff. Саме цей ресторан поєднав у своєму меню та інтер’єрі іспанські та мексиканські традиції. Наступний заклад з’явився вже у 1956 році у торговому центрі Casa Linda. Через те, що відкриття цього ресторану планували місяцями, він мав чудово розплановане приміщення та кухню з найсучаснішим обладнанням. Останню називали однією з найкращих на південному заході. Крім сучасного ремонту, особливий рівень санітарії вдавалося підтримувати завдяки обладнанню із нержавіючої сталі. Не припиняли відкриватися нові заклади мережі й впродовж 1960-х років: на Леммон та Інвуд, на Північно-Західному шосе та Хіллкрест, на Ріджлі, у Форт-Ворті. Цікаво, що дизайн кожного закладу так чи інакше відрізнявся один від одного, проте меню залишалося незмінним в кожному куточку Далласа.
У результаті ресторану El Fenix знадобилося 50 років для того, щоб з одного маленького кафе з мексиканською кухнею розростися до мережі з 11 найулюбленіших локацій майже всіх жителів Далласа та гостей міста. Протягом всього тернистого шляху, Мігель Мартінес стверджував, що для того, щоб стати легендою сучасного ресторанного бізнесу, потрібно дуже багато працювати.
Смерть Мігеля Мартінеса
Мігель Мартінес пішов з життя у 1956 році у будинку свого дитинства, де він народився та виріс. Останні роки свого життя чоловік присвячував благодійності: він підтримував та допомагав мексиканцям, що проживали на його батьківщині. Робив він це зі спокійною душею, адже знав, що справа всього його життя в надійних руках його дітей. Після смерті Мігеля в його гаманці було знайдено невеликий шматок паперу, на якому було написано наступне: “Є багаті люди, які є бідними, і бідні, які є багатими”. Безперечно, саме за цим орієнтиром і прожив своє життя засновник мережі закладів мексиканської кухні El Fenix.
Джерела: