Попри всі намагання фемінізму побороти гендерні стереотипи, вони й досі продовжують існувати. Упередження суспільства до людини виключно через її стать призводять до сотень тисяч зруйнованих жіночих доль. Звучить абсурдно, проте у XXI столітті представниць прекрасної статі й досі часто називають слабкими, їхній потенціал зневажають, а з кар’єрних посягань глузують. Далі на dallas1.one.
Не оминула ця проблема і Даллас. У цьому місті, як і в багатьох інших, упереджено ставляться до жінок. Зокрема це можна помітити дослідивши ринок праці.
Ринок праці, на якому розглядають переважно чоловічі кандидатури
Ознайомлюючись з ринком праці Далласа неозброєним оком можна помітити, що тут більше будуть раді чоловічій кандидатурі. Звичайно, що знайти оголошення, де чорним по білому написано щось на кшталт “Розглядаємо виключно спеціалістів чоловічої статі!”, неможливо. Проте ті містяни, що знаходяться у пошуку роботи, знають про те, що чоловічому голосу, який зателефонує і відгукнеться на вакансію, роботодавці будуть більше раді. Цей стереотип з’явився дуже давно й іноді здається, що побороти його вже майже неможливо.
Більша зацікавленість роботодавців у чоловічій кандидатурі в Далласі пов’язана з декількома основними причинами. По-перше, через стереотип, що чоловіки розумніші, мають глибші знання зі своєї спеціальності, а, отже, будуть кращими працівниками. По-друге, заведено вважати, що чоловіки будуть надійнішими, оскільки вони не підуть у декретну відпустку та їм не потрібно буде шукати заміну.
Взагалі існує набагато більше причин, з яких жіночі кандидатури у місті розглядають з меншим бажанням, проте всі вони виглядають як пережитки минулого і відвертий сексизм, тому єдине на що вони заслуговують – боротьба.
Праця жінок з Далласа оплачується менше, ніж чоловіків
Якщо доля всміхається містянкам і їм все ж таки вдається знайти роботу, то, скоріш за все, вона буде оплачуватися несправедливо. Тобто мається на увазі, що існує вірогідність, що чоловік з такою ж освітою та досвідом буде отримувати значно більше, ніж жінка.
Для даллаських медіа з цього приводу неодноразово давала коментар Дена Джексон, головна операційна директорка Техаського жіночого фонду. За її словами, у містах штату Техас кожні три роки проходять дослідження, які підтверджують, що майже в кожній галузі чоловік з нижчим рівнем освіти заробляє більше грошей, ніж жінка з середнім рівнем освіти. Наприклад, середньостатистичний чоловік з дипломом про середню освіту заробляє в середньому 36 000 доларів на рік, в той час, як жінка з дипломом молодшого спеціаліста – 31 200 доларів на рік.
За кожну годину роботи жінки в техаських містах заробляють на 2,83 долара менше, ніж чоловіки. Це стає зрозумілим виходячи з середньої погодинної оплати праці. Жінки, які працюють повний робочий день у техаських містах, заробляють у середньому приблизно на 10 000 доларів на рік менше, ніж чоловіки. Цей розрив стає ще більшим, коли йдеться про темношкірих та латиноамериканських жінок.
Подібна ситуація, яка десятиліттями панує на ринку праці Далласа, є дуже несправедливою стосовно до представниць прекрасної статі. Андреа Гліспі, директорка кар’єрних шляхів і шляхів до роботи для United Way of Metropolitan Dallas, сказала, що дослідження Техаського жіночого фонду показує, що хоча жінки здобувають освіту швидше, ніж чоловіки, це не впливає на ринок праці з погляду оплати праці. Виходить, що як би містянки не старалися отримувати гарні оцінки в школі, триматися на гідному рівні університеті або коледжі, щоб претендувати на диплом та гарне робоче місце – їхня праця марна. І причиною всього цього стали гендерні стереотипи на ринку праці.
Мешканки Далласа перетинають межу бідності у декілька разів частіше, ніж чоловіки, що також проживають у місті
Згідно з дослідженнями Техаського жіночого фонду, жінки в містах штату опиняються на межі бідності у декілька разів частіше, ніж чоловіки. Приблизно 2 з 10 іспаномовних або темношкірих жінок в Далласі ризикують стати бездомними, якщо не вийдуть заміж або набудуть принаймні одну шкідливу звичку. Крім того, відповідно до інформації з цього дослідження, домогосподарства в Далласі, якими керує мати-одиначка, майже вдвічі частіше зазнають бідності, ніж домогосподарства, якими керує одинокий батько. І це, знову ж таки, пов’язано з проблемами гендерних стереотипів на ринку праці, адже чоловік значно швидше знайде собі роботу, ніж жінка.
Покращити своє становище даллаським жінкам вдалося під час карантину, що почався у 2019 році через коронавірусну хворобу. Тоді жінки складали 63 відсотки всіх працівників, які працювали безпосередньо у “найгарячіших” місцях: екстрених службах, лікарнях, соціальних службах і т. д.
Для того щоб розв’язати цю проблему, в Далласі розробили проєкт, що називається Pathways to Work від United Way. Його метою було створити осередок для розвитку робочої сили, яка об’єднала б спонсорів, постачальників навчальних закладів і роботодавців для розробки та розширення кар’єрних шляхів для безробітних і частково зайнятих працівниць. Завдяки цьому проєкту багатьом містянкам дійсно вдалося знайти довгоочікувану роботу, на якій їх почали цінувати як людей та як фахівців.
Історія містянки Маріами Сагни
Не побоялася розказати на весь світ про проблеми, які існують на ринку праці Далласа, містянка Маріама Сагна. Протягом багатьох років вона працювала в різних компаніях міста. Жінка обіймала посади у сфері фінансових послуг, а також інформаційних технологій. За цей час їй неодноразово довелося зіштовхнутися з гендерними стереотипами. Упередження можна було зустріти у відносинах з керівництвом, колегами та найчастіше з клієнтами.
Маріама Сагна вважає себе кваліфікованою людиною. Вона має відповідну освіту для своєї роботи, а також не один рік досвіду у великих та авторитетних компаніях. Жінка без проблем виконує всі необхідні обов’язки, зокрема працює за комп’ютером та займається консультаціями клієнтів. За її словами, часто їй доводиться ловити на собі погляди, в яких простежуються сумніви з приводу її компетентності. Бували випадки, коли її просили запросити колегу-чоловіка, аби той дав свою відповідь.
Маріаму до глибини душі ображає те, що вона роками здобувала освіту, шукала роботу та навіть на певний час відмовилася від того, щоб будувати власну сім’ю, на користь кар’єри. Але виявилося, що підійматися кар’єрними сходами майже неможливо для сучасної жінки, адже ледь не щодня їй доводиться боротися з проявами гендерної нерівності. Тому містянка не знайшла іншого виходу як починати боротися з дискримінацією та сексизмом. Вона активно бере участь у міських проєктах, якими керують феміністки: Марші рівності, виступи на міській площі, боротьба з роботодавцями та державними установами, які й досі не серйозно ставляться до жіночої праці.
І хоча Маріамі та її однодумцям надзвичайно складно просувати свою думку в суспільство, вони навіть не думають зупинятися. Є надія, що у майбутньому містянки зможуть з легкістю проходити співбесіди, обіймати бажані посади та отримувати гідну заробітну плату. Надія жінок стає ще сильнішою, коли вони спостерігають в Далласі за тими іншими, яким вдалося проявити себе та стати взірцевими представницями прекрасної статі.
Джерела: