З моменту надходження дзвінка про пожежу та отримання всієї необхідної інформації від диспетчера даллаським рятувальникам потрібно приблизно 30 секунд, щоб зібратись та виїхати на виклик. Проте наприкінці XIX століття реакція на пожежу була не такою швидкою. Про те, як у Далласі з’явились перші пожежники, що рятували місто від вогню далі на dallas1.one.
Пожежа, що знищила місто
У 1860 році Даллас охопила величезна пожежа, яка зруйнувала майже все місто. Причиною трагедії став смітник, що загорівся біля аптеки W.W. Peak & Brothers. Через високу температуру на вулиці, що становила близько 43°C, та південно-західний вітер вогонь швидко став поширюватись містом, спалюючи дотла дерев’яні будинки. Внаслідок відсутності пожежної служби, вогонь наніс збитків на загальну суму 400 тисяч доларів США.
Аби запобігти подібній трагедії у майбутньому, в 1872 році в Далласі було прийнято рішення про заснування пожежної частини. Однак фактична організація була відкладена на кілька років через громадянську війну.
Перші пожежники Далласа
4 липня 1872 року в Далласі розпочав роботу Пожежно-рятувальний департамент Далласа. На службі перебувало 14 пожежників-волонтерів, що прийшли на заміну людям, які по черзі передавали один одному відра з водою для погашення вогню. Першим начальником назначили ”Бада” Коннора. Для боротьби з вогнем вони стали використовувати два ручні двигуни Гарднера та десять маленьких вогнегасників.
У 1873 році у місті з’явилась перша пожежна машина “Old Silsby” від компанії Silsby the Silsby Manufacturing Company, що розташовувалась у Сенека-Фоллз, Нью-Йорк. У багатьох громадах до 1920-х років цю машину тягнули самі пожежники, оскільки керівництво таким чином хотіло зекономити на утриманні коней. В цьому плані Далласу пощастило більше, адже тут для перевезення “Old Silsby” залучали коней.
Машина працювала на паровому двигуні, що приводив у роботу насос, який проштовхував воду через шланги. Його потужність становила близько 1900 л/год.
У 1879 році відбулась часткова реорганізація пожежної служби, внаслідок чого невеликій частині рятувальників стали виплачувати зарплату в розмірі 40 доларів на місяць. На той час це були доволі великі гроші. А до 1885 року вже кожний пожежник Далласа мав зарплату. На той час штат складався з 28 осіб. Також була розроблена пожежна уніформа з червоної фланелевої сорочки та синіх штанів. Під час реагування на тривогу, пожежники надягали шоломи з високими козирками.
Пожежна станція у Fair Park
Пожежна станція у Fair Park не була першою у місті, але залишається найстарішою, оскільки всі попередні станції були знищені під час пожеж. Будівля була зведена у 1907 році. Фундамент був зроблений з бетону, стіни були побудовані з цегли, зовнішня стіна була викладена сірою плямистою цеглою з боку вулиці. Задня і бічні стіни були з червоної цегли.
Пожежна станція складалась з двох поверхів. На верхньому поверсі знаходились житлові кімнати для пожежників, з ванною та роздягальнею, а також кабінет начальства. На першому поверсі розташовувалися кінні пожежні повозки, робоча кімната з інструментами та верстаком для ремонту кінської упряжі. Було також п’ять стійл для п’яти коней: Френка, Діка, Джима, Реда та Принца.
Пожежна станція у Fair Park мала перший кінний госпіталь. Сюди можна було привести свого хворого коня, а на заміну орендувати здорового. Після того, як співробітники Fair Park Station лікували тварину, її можна було повернути назад.
Пожежна частина діяла до 1975 року, після чого на її місці створили Далласький музей пожежників, куди можна прийти та на власні очі побачити, як боролись із вогнем у XIX-XX столітті.