Майкл Стюарт Браун — відомий американський лікар, генетик та біохімік, що разом з Джозефом Голдштейном був нагороджений Нобелівською премією з фізіології та медицини у 1985 році за їх відкриття процесу регуляції метаболізму холестерину. Дізнатись більше про життя науковця та шлях до відкриття, що принесло йому світове визнання, можна далі у статті на dallas1.one.
Навчання
Майкл Стюарт Браун народився 13 квітня 1941 року в Брукліні. В одинадцятирічному віці хлопчик разом з родиною переїхав в Елкінс-Парк, штат Пенсільванія. Середню освіту здобув у школі Челтнем, а далі вступив до коледжу мистецтв і наук Університету Пенсільванії, де багато уваги приділяв вивченню хімії. У 1966 році Майкл Браун також закінчив медичну школу Пенсільванського університету, здобувши ступінь доктора медичних наук.
Знайомство з Джозефом Голдштейном
По завершенню навчання проходив резидентуру у відділенні внутрішньої медицини в Массачусетській лікарні в Бостоні, де й вперше зустрів Джозефа Л. Голдштейна, який також прийшов у лікарню на стажування. Між юними лікарями швидко виникли дружні стосунки.
З 1968 по 1971 рік Майк та Джозеф працювали у Національному інституті охорони здоров’я. Майкл влаштувався спеціалістом, що консультував з питань гастроентерології та спадкових захворювань. Пізніше він став більше цікавитись процесами метаболізму та приєднався до лабораторії біохімії, очолюваної Ерлом Р. Стадтманом.
Відкриття, що принесло Нобелівську премію
У 1971 році Майк Браун переїхав до Далласа й долучився до Південно-західного медичного центру Техаського університету, де колись навчався Джозеф Голдштейн. Офіційна наукова співпраця з Гольдштейном почалася у 1972 році. Разом вони стали досліджувати процеси метаболізму холестерину та генетичні фактори, що впливають на високий рівень холестерину в крові. Спочатку молоді лікарі працювали в окремих лабораторіях, але у 1974 році вони їх об’єднали. В результаті дослідження вони відкрили рецептори ліпопротеїнів низької щільності, що відповідають за виведення холестерину із кров’яного русла всередину клітини.
Крім того, науковці з’ясували, що низька кількість цих рецепторів є однією з причин розвитку сімейної гіперхолестеринемії — генетичного захворювання, при якому надлишок холестерину накопичується в крові та тканинах. Також Майкл Браун та Джозеф Голдштейн описали рецептор-опосередкований ендоцитоз — процес, за допомогою якого клітини поглинають метаболіти, гормони, білки та інші тверді речовини.
За це відкриття Майкла Брауна та Джозефа Голдштейна у 1984 році нагородили премією Луїзи Гросс Горвіц від Колумбійського університету, а у 1985 році науковці отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини. У 1988 році Майкл Браун отримав Національну медаль науки за внесок у медицину.
Після нагородження Майкл та Джозеф продовжували вести дослідницьку діяльність. Доктор Браун став працювати професором молекулярної генетики та очолив посаду директора Центру молекулярної генетики Джонсона. Джозеф Голдштейн очолив кафедру молекулярної генетики Південно-західної медичного центру Техаського університету в Далласі.
Значення відкриття
Виявлення клітинних рецепторів, що взаємодіють з ліпопротеїнами низької щільності відкрило нові можливості для розробки статинів — засобів для зниження холестерину. Завдяки чому в сучасному світі можна знизити ризик серцевих захворювань, інсульту та інших захворювань, пов’язаних із холестерином. Статини належать до найбільш часто виписуваних препаратів у американських лікарнях.